Як лікарської сировини сушені плоди розторопші використовуються з давніх-давен. До 1960 року розторопша застосовувалася при гепатопатії, спираючись на наукові знання тих років.
Сучасна лабораторна діагностика, з диференційованою оцінкою гістологічних даних та методів, дозволила розширити візуальну картину печінки та жовчовивідних шляхів. З 1970 року, отримавши нову оцінку, розторопша стала застосовуватися як засіб лікування хвороб печінки.
Науково-обґрунтовані відомості, вітчизняних та зарубіжних джерел, фіксують фармакологічні властивості розторопші: антиоксидантні гемостатичні, антитоксичні, гепатозахисні, дезінтоксикаційні, жовчогінні, протизапальні, ранозагоювальні, репаративні, проносні, тонізуючі, тонізуючі.
Медицина цінує розторопшу за її здатність не лише захищати клітини печінки, а й відновлювати їх, покращувати обмінні процеси, сприяючи утворенню жовчі та її відтоку.
Гепатопротекторний принцип дії розторопші визначено активністю речовини - силімарину, який у насінні присутній у вигляді комплексу діючих речовин: силібіну, силідіаніну та силікристину. Вони відносяться до класу флавонолігнанів.
Фармакологічні та клінічні дослідження достовірно підтверджують лікувальний вплив силімарину при токсичному ураженні печінки. Існують три напрямки впливу на печінкові клітини силімарину або його основної діючої речовини – силібініну.
Силімарин підвищує регенеративні можливості печінки, стабілізує ліпідні структури мембран печінкових клітин, має антиоксидантну дію.
Особливо ефективна розторопша для лікування ураження печінки при зловживанні алкоголем, обумовленого гепатотоксичними отрутами та токсичними факторами навколишнього середовища.
Враховуючи, що алкоголь є ушкоджуючим фактором для печінки та веде до розвитку метаболічних порушень із формуванням жирової дистрофії печінки, прийом розторопші покращує загальний стан, веде до швидкої регенерації печінки та відновлення її важливих для організму функцій. Зазначаються також зменшення шлунково-кишкових розладів, метеоризму, підвищення фізичної працездатності.
Розторопша необхідна при ураженнях печінки, зумовлених прийомом цитостатиків, синтетичних естрогенів, деяких сульфаніламідів та інших сучасних фармпрепаратів. У цих випадках препарати розторопші є потенційним гепатопротекторним засобом, що запобігає токсичному ураженню печінки або знижуючи його, якщо воно вже виникло.
Силімарин, як головна діюча речовина розторопші, є ефективним при запальних захворюваннях печінки, викликаних вірусною інфекцією.
Згідно з експериментальними та клінічними даними, розторопша дає дуже хороші результати при хронічних захворюваннях жовчного міхура (холецистопатіях); доведено помірну гіпотензивну її дію. У клініці отримано позитивну динаміку при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок.
Насіння розторопші багате на флаволігнани, флавоноїди, у тому числі кверцетин, поліацетиленові сполуки, бетаїн, токофероли, стероїди, відрізняються високою концентрацією селену. Саме повноцінний хімічний склад розторопші визначає широке коло показань для її застосування.
Розторопша допомагає навіть за таких захворювань, які важко піддаються лікуванню. Це гормональні порушення, передменструальний синдром (ПМС), шкірні захворювання, зокрема екзема, атопічний дерматит. Особливо показана розторопша при професійній екземі, алергічних захворюваннях шкіри.
Плоди розторопші нормалізують функцію товстого кишечника, сприяючи його спорожненню, стимулюють перестальтику, надають проносну дію. Клінічні дані підтверджують, що застосування розторопші доцільно при хронічних колітах, атонії кишечника з вродженою долихосигмою, дивертикулезом, при зашлакованості кишечника каловим камінням.
У комплексі з іншими препаратами розторопшу призначають при анемії, капіляропатіі, флебіті, ІХС, атеросклерозі.
Антиоксидантні та імуномодулюючі властивості розторопші визначають її ефективність при занепаді сил, хронічної втоми, депресії, тривалій роботі за комп'ютером.
Показання до застосування
Рекомендується для профілактики захворювань та підтримки детоксикаційних можливостей печінки, а також до раціону харчування при наступних станах та захворюваннях:
- гепатити (гострі, хронічні, вірусні);
- у комплексній терапії цирозу печінки;
- холецистити; запальні захворювання жовчовивідних шляхів;
- жовчокам'яна хвороба;
- захворювання шлунково-кишкового тракту, у тому числі коліти, атонічні коліти із запорами;
- захворювання селезінки;
- жирова дистрофія печінки;
- панкреатит;
- цукровий діабет;
- інтоксикації (алкогольні, лікарські, з'єднання важких металів);
- Шкірні захворювання;
- Літній вік.
Спосіб застосування та дози
По 2 таблетки 2-3 десь у день 30 хвилин до їжі.
Лікувально-профілактичний курс 8-12 тижнів.
При потребі повторити.
Прийом фітопрепарату не скасовує призначення лікаря.